| Стаття |
|
|
|
|
Хорова феєрія
19 липня 2016, вівторок
Поширити у Facebook
Уславлений численними перемогами на міжнародних конкурсах та участю у світових форумах вокального мистецтва Жіночий хор Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра під керівництвом Галини Горбатенко цьогоріч відзначає своє тридцятиліття.
Самобутню, вагому сторінку музичного життя країни творить шанований яскравий співочий колектив - Жіночий хор Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра на чолі із його засновницею, видатним диригентом, заслуженим діячем мистецтв України Галиною Горбатенко. Він розпочав функціонувати у 1985 році як учбовий колектив диригентсько-хорового відділу згаданого навчального закладу (в минулому Київського державного вищого музичного училища ім. Р. М. Глієра). Проте талант і досвідченість керівника, інтенсивність роботи від самих початків, серйозне, натхненне ставлення учасниць природно зумовили поступову трансформацію хору у перспективний концертний колектив. За три десятиліття через колектив пройшло понад триста вихованок, які далі з успіхом працюють в професійних хорових колективах, викладають в музичних учбових закладах України, передаючи свої знання наступним поколінням.
Історія концертної біографії Жіночого хору веде відлік від 1987 року, коли вперше колектив виступив на сцені Колонного залу Київської філармонії. Здобувши чудове реноме, відтоді він постійно бере участь у фестивалях «Музичні прем’єри сезону», «КиївМузикФест», «Золотоверхий Київ», «Шевченківський березень», «Пасхальна асамблея», свого часу блискуче провів сольні концерти у Львові, Івано-Франківську, Дрогобичі, Мукачевому, Ужгороді, Одесі, 1989 року - у Польщі. Традиційними стали щорічні Різдвяні концерти хору, які проводяться в столичних храмах, а протягом останніх років також і в Національній філармонії України. Випущено три компактдиски, очікує на оприлюднення ще один диск.
Після цікавої гастрольної поїздки до Іспанії та Португалії разом із Чоловічою хоровою капелою України ім. Л. М. Ревуцького (представляли ораторію «Карміна Бурана» К. Орфа), Галина Горбатенко вирішила, що колектив дозрів до самоствердження на міжнародному рівні. Так почалася конкурсна епопея Жіночого хору Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра, тріумфальне сходження до артистичного Олімпу. На сьогоднішній день вже вісім разів молоді киянки долали його вершини перемогами на міжнародних змаганнях у Дебрецені (Угорщина, 1994, І премія; 2001, Гран- прі), Марктобердорфі (Німеччина, 1995, І премія, 2011, І премія), Толосі (Іспанія, 1996,
І премія; 2000, Гран-прі; 2004, II премія; 2014, дві І премії). «Те, що випромінюють ці молоді дівчата, - це концентрат їх музичних здібностей. У своєму багатогранному виконанні вони демонструють абсолютну майстерність, що дає їм можливість творити музику без жодних перепон і обмежень. Організація симпозіуму вважає великою удачею, що Роттердам мав честь приймати цей видатний хор», - писав про киянок хормейстер Ф. Шутен після VI Всесвітнього хорового симпозіуму (Нідерланди, 1999).
Важливість діяльності Жіночого хору полягає не лише у розвитку українського хорового виконавства, у примноженні його засадничих і створенні власних традицій. Він відіграє й почесну історичну місію першовідкривача нової української музики. Завдяки Галині Горбатенко у репертуарі велику частку посідають твори представників київської композиторської школи - Лесі Дичко, Ганни Гаврилець, Юрія Іщенка, Олександра Яковчука, Віктора Степурка, Вікторії Польової, Ірини Алексійчук із захопленням сприймаються не лише в Україні, а й за її межами.
Неповторний за авторськими індивідуальностями, жанрово і стилістично розмаїтий, та попри те цілісний за українськістю духовної генези, цей шар хорового доробку допоміг колективу знайти «свого лиця незагальний вияв», випрацювати індивідуальну виконавську манеру, навчитися експериментувати в ділянці вокальної колористики, розширити свої можливості за рахунок включення прийомів театралізації. Варто зазначити, що до ювілею Хору Г. Горбатенко випустила навчальний посібник «Хорові твори сучасних українських композиторів київської школи», де вміщено композиції згаданих митців з репертуару колективу.
Про творчі контакти із Г. Горбатенко ділиться думками композитор Олександр Яковчук: «Серед музикантів Галина Горбатенко має незаперечний авторитет хормейстера-диригента екстрависокого класу. Людина, безмежно віддана мистецтву, наповнена енергією добра, одночасно вольова і непохитна у принципових питаннях, вона при вивченні нового твору відкриває не лише те, що у ньому лежить на поверхні, але й приховані авторські інтенції. Те, що вона вміє і досягає із своїм хором у представленні хорової партитури, говорить про найвищий рівень володіння хоровим звучанням. У моїй біографії співпраця із Жіночим хором запам’яталася численними виконаннями обробок українських народних пісень, а також прем’єрами кантат «Ой в борі, борі» (на народні тексти) та «Пори року» (сл. О. Довгого). Це, без перебільшення, одна із найкращих сторінок виконань моїх творів. Галина Луківна - єдиний диригент, якому я довіряю редакцію своїх композицій, твердо знаючи, що її редагування тільки покращить звучання партитур».
«Галина Луківна Горбатенко - музикант від Бога, - відгукується композитор Юрій Іщенко. - Безпомилковий музичнии смак, витончене відчуття мікронюансу, точність і при тому оригінальність у прочитанні композиторського задуму - все це робить подіями не тільки концертні виступи керованого нею хорового колективу, а навіть самі репетиції. Вона, ніби вміла чарівниця, помахом руки творить чудеса: музика наповнюється справжнім життям, бринить яскравими барвами, і мене навіть брав сумнів: невже це я написав? А далі було ще цікавіше: пропозиції з удосконалення хорової фактури, подробиці в нюансах, навіть деякі композиційні зміни. І хоч я у композиції не новачок, але треба віддати їй належне: багато в чому її зауваження мали рацію. Найвагоміша наша з Галиною Луківною спільна робота - це підготовка і виконання «Концерту у блакитно-золотавих тонах». Музична мова Концерту доволі складна, до того ж це твір-вокаліз, без слів. Тож завдання було нелегким - знайти голосний звук для вокалізації відповідно мінливого змісту музики! І без Галини Луківни я би з цим навряд чи впорався. А в фінальній частині вона знайшла Слово, що замінило вокаліз: «Алілуя!». І концепція Концерту склалася остаточно».
Ювілейний вечір у Національній філармонії України Жіночого хору Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра репрезентував багатогранні можливості цього унікального колективу. Завдяки укладеній програмі слухачі наче побували у музичній мандрівці країнами Європи, перетинаючи різні історичні епохи, милуючись особливостями національних культур Великої Британії, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції, Росії, рідної України. По справжньому велично у вимірі трагедійності прозвучали частини з кантати «Stabat Mater» Дж. Перголезі у супроводі Національного камерного ансамблю «Київські солісти» (диригувала Г. Горбатенко), відтворюючи скорботу Діви Марії перед розіп’ятим Ісусом. Особливо вражаючими, справді досконалими постали поліфонічні розділи з виразністю вступу кожної хорової партії. Зачарувало слухачів і вміння утримувати розлогу кантилену в одній із частин кантати.
У концерті було показано музику доби Відродження, яка досить нечасто звучить у сучасних програмах. Жіночий хор запропонував композиції «Duo Seraphim» Т. Вікторіа, «Cantate Domino» Дж. Кроче, «Ave Maria» Ц. Карілльйо. Епоху романтизму у програмі виступу колективу представляли мініатюри Р. Глієра та Р. Шумана. Буянням різнобарв’я природи, мальовничістю зображуваної картини війнуло із перших тактів глієрівського хору «Из моря смотрит островок» (вірші П. Б. Шеллі у перекладі К. Бальмонта) завдяки інакшому, аніж у класицизмі, розумінню хорового звуку, теплого, чуттєвого, а також підвладного гнучкості агогіки й динаміки.
Твором «Les Angelus» К. Дебюссі хор під орудою Галини Горбатенко показав свою майстерність у хоровій колористиці. Починаючи від Клода Дебюссі, засновника музичного імпресіонізму, музика збагачується новим ставленням композиторів до засобів музичної виражальності. Головним із них стає фактура, її багатошаровість. Це помітно було й у запропонованій композиції «Les Angelus», де на фоні орґанних пунктів плавно виринали і затухали мелодичні мотиви то в одній, то в іншій партіях, цілісно справляючи враження звукових «плям».
Іншу грань своїх виконавських можливостей хор показав у «Бурре» французького композитора Ж. Розаца та «Веіепепдо игіап» іспанця Г. Ласкано. Це - віртуозний, високотехнічний спів у швидкому темпі, збагачений, до того ж елементами театралізації, як наприклад, постукування долонями, підборами, рухи корпусом, жести руками.
У другому відділі переважали твори сучасних українських композиторів, причому прозвучали й три прем’єри - Два хори («Великдень», «Народження Пісні») Юрія Іщенка, «Пісні кохання» Ірини Алексійчук на основі трьох балканських народних пісень та «Пробудження весни» Лесі Дичко. Цей розділ програми викликав найбільшу овацію у залі, адже співачки показали низку обробок українських народних пісень у чарівному оздобленні-опрацюванні О. Яковчука (колядка «Спи, Ісусе, спи»), Г. Гаврилець (купальські «Ой темна нічка, Купайлочка», «Ой в полі-полі»), І. Алексійчук («Янчику-подолянчику»).
Створений Галиною Горбатенко Жіночий хор Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра формує модерне обличчя українського хорового виконавства, спираючись на ідеали істинності, професійної честі і безмежної любові до музики. Багато виконуючи за кордоном українську музику, він проклав шляхи до інтеграції України у коло європейської спільноти. Як висловилась композитор Ганна Гаврилець, своєю патріотичною і високопрофесійною діяльністю колектив робить значно більше для розвитку і промоції України у світі, аніж політики і дипломати разом узяті.
Автор: Ольга Кушнірук
Навчальний заклад: Київський інститут музики імені Р. М. Глієра
Джерело: Музика
|