| Новина |
|
|
|
|
Живемо в столиці, а виступаємо по всій країні - українка поділилась досвідом роботи музикантом в Індії
21 грудня 2019, субота
Поширити у Facebook
Наталія Галуненко зі Сватового більшу половину життя вчилася професійно грати на скрипці. Сьогодні їй 27. Сьогодні вона вже другий рік їздить на заробітки в Індію, пишуть на svatove.city.
Після закінчення університету я намагалася знайти роботу по спеціальності. Подавалася на конкурси у філармонії. І хоча в оркестрах катастрофічно не вистачало скрипалів, вони не хотіли брати молодь відразу після закінчення навчання. Як із сарказмом сказав мій вчитель - всі хочуть зірок. Наприклад, у Івано-Франківській філармонії було 5 вакансій скрипалів. На конкурс нас подавалося 7 чоловік. Жодного не взяли.
Спочатку в Івано-Франківську я намагалась влаштуватися на різну роботу. Навіть сушистом працювала. Ще був цікавий досвід роботи - працювала менеджером в залі гральних автоматів. Але протрималась я там всього 2 місяці. Потім мене запросили музикантом в готель "Терем", що на гірськолижному курорті в Славському. Начебто і умови непогані, але більше працювала не музикантом, а аніматором. А це не моє.
Я в Індію буду їхати втретє. Вже їду до того боса, який чесно платить. Перша наша поїздка була невдалою. Ми працювали майже чотири місяці, а він нам заплатив тільки за один. Був скандал. Ми зібрали речі і повернулися в Україну. А вже через місяць нам запропонував роботу інший роботодавець.
Індія - одна з небагатьох країн, де по-своєму, але цінують музикантів. У нас окрім скрипки є баян, саксофон, флейта, арфа. Загалом ми граємо на весіллях та корпоративах. Буває граємо колективом, буває - соло. Босу платять за кожного музиканта. Тому все залежить від того, скількох музикантів замовили на весілля. Вірніше - скількох замовник може оплатити.
Взагалі в Індії музикантів запрошують тільки на багаті весілля. Такі весілля проходять у залах дорогих готелів. Запрошується як мінімум тисячу- дві гостей. Але бувають і зовсім маленькі весілля. Європейського формату, так би мовити. На масштабних вечірках - все в кращих традиціях Болівуда. Головне, щоб була красива картинка.
Зазвичай замовляють музикантів на три сета по 30 хвилин. Але бувають моменти, коли ми граємо не більше 40-60 хвилин. Нас обов'язково супроводжує менеджер. Він слідкує, щоб нас погодували, щоб до нас ніхто не чіплявся. Індуси люблять білих дівчат. Тому менеджер працює ще й охоронцем.
Працювати не важко, бо все ж таки робота стосується моєї спеціальності. Єдине, що гнітить - довгі переїзди по країні. Ми живемо в Делі, а їздимо виступати по всій Індії. Буває добираємося до місця 6-8 годин машиною, якщо далеко - то літаком. В Індії доволі дешеві внутрішні перельоти. Все оплачує бос. В тому числі і костюми. А от інструмент свій. Перший раз я їздила зі своєю скрипкою, майстровою. Тобто зі скрипкою ручної роботи. Потім зрозуміла, що такий інструмент шкода тягати по всій країні. Тому після першої поїздки на зароблені гроші купила електроскрипку.
Перед тим, як їхати вперше, нам скинули список пісень, які популярні в Індії. Їх в репертуарі повинно бути не менше трьох десятків. Ми розписали ноти і майже місяць вчили. Музика у індусів специфічна і дуже відрізняється від нашої. Класику або європейські хіти вони не слухають. Спочатку для мене це були жахи. Дуже складно було "в'їхати" в форму їхніх пісень, запам'ятати це все. Але коли все вивчила, то складнощів не виникає. З кожною новою піснею стає легше і зрозуміліше. Деякі їхні пісні мені навіть подобаються. У них є круті хіти. Можуть, коли хочуть.
Ми живемо в Делі у трикімнатній квартирі з усіма зручностями. Є все необхідне. Їсти готує кожен сам собі. Кожному на місяць виплачуються food money (гроші на їжу). Але з їжею тут біда. З м'яса тільки курка чи коза. Іншого не купиш. Звичайно, є магазини, де продають ягнят, аде дуже дорого.
Взагалі індуси майже не їдять м'яса. Навіть більшість весільних столів у них вегетаріанські. Головне блюдо - рис або чечевиця. Але вони завжди подаються з жирним соусом. Індуси взагалі люблять різну жижу. Тому я привезла із собою рибні і м'ясні консерви. Та їх надовго не вистачить.
Хоча мені подобається індійська кухня. Це те, по чому я сумую в Україні. Дома мені не вистачає гостроти та різноманіття спецій.
Ще тут багато різних фруктів. Причому цілий рік. Так що - привіт, дієта. Як на мене - це добре. А то як приїжджаю додому - не можу собі відмовити у смачних м'ясних стравах. А е не дуже добре для фігури.
|